Відповідь: Алгоритм розрахунку податку із заробітної плати виглядає наступним чином:

ПДФО = (ЗП – СФ – ПСП) х 15%, де
ПДФО – податок з доходів фізичних осіб;
ЗП – нарахована місячна заробітна плата;
СФ – внески до 3-х соціальних фондів;
ПСП – податкова соціальна пільга, тобто 869 грн. (200%) х 3;
15% - ставка податку.

Відповідь: Потрібна, вона пишеться в довільній формі.

Відповідь: Алгоритм розрахунку податку із заробітної плати виглядає наступним чином:

ПДФО = (ЗП – СФ – ПСП) х 15%, де
ПДФО – податок з доходів фізичних осіб;
ЗП – нарахована місячна заробітна плата;
СФ – внески до 3-х соціальних фондів;
ПСП – податкова соціальна пільга;
15% - ставка податку.

Відповідь: Юридичні особи, в тому числі професійні спілки, та фізичні особи можуть надавати платнику податку цільову благодійну допомогу, неоподатковувану незалежно від її розміру, на цілі, визначені пп. 9.7.4 п. 9.7 ст. 9 Закону № 889-IV, зокрема закладу охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку та членів його сім'ї першого ступеня споріднення.

Крім того, згідно з пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889-IV не підлягають оподаткуванню суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), які здійснюються професійними спілками їх членам у випадках, передбачених законом, з урахуванням норм п. 9.7 ст. 9 Закону № 889-IV.

Професійні спілки, створені згідно із Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.99 р. № 1045-ХІV (зі змінами та доповненнями), діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статут професійної спілки повинен містити джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрями їх використання (ст. 14 Закону № 1045-ХІV). Формування коштів профспілки провадиться за рахунок членських внесків, відрахувань роботодавців на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором i угодами, та інших надходжень внаслідок здійснення профспілкою як юридичною особою господарської та фінансової діяльності згідно із законодавством.

Відповідь: Якщо ви є членом сім’ї дарувальника першого ступеня споріднення, то до об’єкта спадщини приміняється ставка 0 відсотків, якщо не є членом сім’ї спадкодавця першого ступіня споріднення – за ставкою 5 відсотків (п.13.2 Закону №889). Податок з доходів фізичних осіб сплачується до місцевого бюджету у будь – якому відділенні банків. Крім того, до ДПІ за місцем проживання необхідно подати декларацію про отримані доходи до 1 квітня наступного року, в якому отримано доходи.

Відповідь: Розмір місячної з/п, при якому платник податку з доходів фізичних оіб має право на застосування ПСП, становить 1220 грн. (869 х 1,4). Отже, у 2010 році розмір ПСП (загальної для всіх платників податку) передбаченої пп. 6.1.1 Закону 889 становить 434,50 грн. (869 х 50%); підвищена 150% (для осіб згаданих у пп. 6.1.2 Закону 889) 651,75 грн.; підвищена 200% (для осіб згаданих у пп. 6.1.3 Закону 889) 869 грн.

Відповідь: При здачі квартири в оренду сплачується податок з доходів фізичних осіб. Необхідно оформити договір оренди та завірити нотаріально. Подавати декларацію щоквартально до ДПІ за місцем проживання. Для отримання консультацій можете телефонувати на номер 1507.

Відповідь: Вам необхідно зареєструватися підприємцем та сплачувати єдиний податок. Так, як такий вид діяльності відноситься до підприємницької діяльності.

Відповідь: Алгоритм розрахунку податку із заробітної плати виглядає наступним чином:
ПДФО = (ЗП – СФ – ПСП) х 15%, де
ПДФО – податок з доходів фізичних осіб;
ЗП – нарахована місячна заробітна плата;
СФ – внески до 3-х соціальних фондів;
ПСП – податкова соціальна пільга;
15% - ставка податку.

Відповідь: Право на пільгу у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років мають такі категорії батьків, як одинока матір або одинокий батько (опікун, піклувальник), та особи, які утримують дитину-інваліда. Також пільгою користуються батьки, які мають і виховують трьох дітей та більше віком до 18 років, у розрахунку на кожну таку дитину.

Відповідь: Ніяких окремих пільг по податку з доходів фізичних осіб для студентів-заочників не передбачено.

Відповідь: Підставою для застосування податкової соціальної пільги є подана працедавцю заява за формою, затвердженою наказом ДПА України «Щодо затвердження форм заяв і повідомлення з питань отримання (застосування) податкової соціальної пільги, а також порядку інформування платників податку» від 30.09.2003 р. № 461 (зареєстровано в Мін'юсті України 14.10.2003 р. за № 929/8250).

Відповідь: Зразки документів на отримання податкового кредиту розміщені на сайті ДПА України розділ «Декларування» www.sta.gov.ua

Відповідь: Відповідно до частини першої пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (зі змінами та доповненнями) до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються (не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) суми державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів і надання соціальних послуг згідно із законом, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

При цьому частиною другою пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889-IV встановлено, що виключення, передбачені цим підпунктом, не поширюються на виплати заробітної плати, виплати, пов'язані з тимчасовою втратою працездатності, регресні виплати.

Отже, виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, пов'язаною з нещасним випадком на виробництві, підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

Відповідь: Відповідно до частини першої пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (зі змінами та доповненнями) до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються (не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) суми державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів і надання соціальних послуг згідно із законом, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

При цьому частиною другою пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889-IV встановлено, що виключення, передбачені цим підпунктом, не поширюються на виплати заробітної плати, виплати, пов'язані з тимчасовою втратою працездатності, регресні виплати.

Отже, виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, пов'язаною з нещасним випадком на виробництві, підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

Відповідь: Оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав регламентується ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV ( далі – Закон № 889 ).

Згідно пп. 13.2.1. п. 13.1 ст. 13 Закону № 889, при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, - об’єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою податку до будь-якого об’єкта спадщини.

При отриманні спадщини спадкодавцями, що не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення за ставкою 5 % від вартості об’єкта спадщини (пп. 13.2.2 п. 13.1 ст. 13 Закону № 889).

Відповідь: Згідно п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV ( далі – Закон № 889 ), дохід платника податку від продажу об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою 15 %.

Згідно п. 12.2. ст. 12 Закону № 889, дохід платника податку у разі продажу об’єкта рухомого майна не частіше одного разу протягом звітного періоду оподатковується за ставкою 1 % від вартості такого об’єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.

Відповідь: Так.

Підпунктом 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (зі змінами та доповненнями, далі – Закон № 889) встановлено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн.

Підпунктом «д» п. 1.3 ст. 1 Закону № 889 визначено, що заробітна плата – це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом.

До доходів, відмінних від заробітної плати, податкова соціальна пільга не застосовується.

В 2010 році граничний розмір заробітної плати, що дає право на одержання соціальної пільги складає 1220 грн., прожитковий мінімум станом на 1 лютого 2010 року дорівнює 869 грн.

Отже, по заробітній платі в розмірі 0,5 ставки на місяць, платник податку має право на податкову соціальну пільгу за умови, що заробітна платна не перевищує гранично допустимого рівня в 1220 грн.

Відповідь: Згідно п. 13.4 ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV, особами відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Вартість спадщини включається до складу річного доходу та обов’язково відображається в податковій декларації.

Подавати декларацію необхідно до 1 квітня року, що настає за звітним.

Якщо декларація свідчить про обов’язок фізичної особи щодо сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету, то податок підлягає сплаті протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про нарахування податку з доходів фізичних осіб від органу податкової служби, що передбачено ч. 2 пп. 5.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181.

Відповідь: Ні не має.

Згідно абз. е) пп. 6.3.3 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV (зі змінами та доповненнями), у разі, якщо платник податку отримує доходи, як самозайнята особа, здійснюючи підприємницьку діяльність право на пільги по сплаті податків він не має.

Відповідь: Згідно пп.9.9.1 п. 9.9 ст. 9 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», у разі, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку-їх отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію.

Відповідь: Згідно пп. 6.3.1 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV зі змінами та доповненнями ( далі – Закон № 889), податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування ( сплати ).

Відповідно до абз.е) пп. 6.3.3 п. 6.3 ст .6 Закону № 889, податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи як: доходи само зайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Таким чином, в даному випадку платник податку не має права на застосування податкової соціальної пільги згідно вимог законодавства.

Відповідь: Згідно пп. 1.20.2 п. 1. 20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV зі змінами та доповненнями ( далі – Закон № 889 ), фізична особа – нерезидент – фізична особа, яка не є резидентом України.

Відповідно до пп.і) п.1.3 ст. 1 Закону № 889, дохід з джерелом його походження з України – також є дохід у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходиться на території України.

Підпунктом 9.11.1. п. 9.11 ст.9 Закону № 889 передбачено, що доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами Закону № 889.

Згідно п. 7.3 ст. 7 Закону № 889, ставка податку становить подвійний розмір ставки визначеної п. 7. 1 ст. 7 ( 15 % ), від об’єкта оподаткування та від будь-яких інших доходів нарахованих на користь нерезидента.

Тобто в даному випадку ставка податку становить 30 % від об’єкта оподаткування.

Відповідь: Згідно абз. б) пп.6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV зі змінами та доповненнями, далі – Закон № 889, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі 150 %, у разі якщо вона утримує дитину – інваліда, у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років.

Таким чином, у даному випадку платник податку має право на соціальну пільгу у розмірі 150 % на утримання дитини-інваліда.

Починаючи з 01.01.2009 року податкова соціальна пільга у розмірі 150 % складає 453, 75 грн.

Згідно пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону № 889, податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви ( встановленого зразка ) платника податку про застосування пільги.

Відповідь: Згідно ст.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV зі змінами та доповненнями ( далі – Закон № 889 ), платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року, зокрема у разі здійснення документально підтверджених витрат щодо сплати суми процентів за іпотечним кредитом.

Відповідно до норм п. 10.5 ст. 10 Закону № 889 право на включення до складу податкового кредиту суми, розрахованої згідно з цією статтею, надається платникам податку не частіше одного разу на 10 календарних років починаючи з року, в якому об'єкт житлової іпотеки придбавається або починає будуватися.

Таким чином, скористатися зазначеним правом на податковий кредит платник податку може щороку, але лише щодо одного об'єкта житлової іпотеки, визначеного ним як основне місце проживання, і лише протягом 10 календарних років починаючи з року, в якому такий об'єкт житлової іпотеки придбавається або починає будуватися, а також не частіше одного разу на 10 календарних років навіть у разі дострокового повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного кредиту.

Відповідь: Перелік документів:

1.Ф № 10.Книга обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності протягом календарного року;

2.Ф № 4-ОПП. Довідка про взяття на облік платника податків;

3.Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця.

Відповідь: 1.Пп. 6.5.2 п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року зі змінами та доповненнями ( далі – Закон № 889), встановлено кінцевий перелік випадків проведення перерахунків, які провадяться працедавцем платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги: за наслідками кожного звітного податкового року ( далі – річний перерахунок); під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги при зміні місця її застосування за самостійним рішенням платника податку; під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.
Метою проведення вищезазначених перерахунків є забезпечення виконання визначеної Законом № 889 умови щодо обмеження граничного розміру заробітної плати звітного податкового місяця, який дає право платнику податку на застосування податкової соціальної пільги, та наявності у зв’язку з цим підстав у цього платника для застосування податкової соціальної пільги і як наслідок – уточнення правильності нарахування податку з доходів фізичних осіб за кожний окремий податковий період ( місяць ).
Законом № 889 конкретно не встановлено строки проведення перерахунків, тому податковим агентам слід завершити таке проведення до встановленого законом строку подання до податкових органів податкового розрахунку сум доходу, нарахованого ( сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку за ф. № 1 ДФ за IV квартал звітного податкового року.

2.Щодо переплати податку, яка виникає внаслідок здійсненого перерахунку, то на її суму зменшується сума нарахованого податкового зобов’язання платника податку за відповідний місяць, а при недостатності такої суми - сума податкових зобов’язань наступних податкових періодів, до повного повернення суми такої переплати.
Якщо переплата, що виникає внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, перевищує суму податкового зобов’язання, нарахованого за останній звітний період, така сума підлягає відшкодуванню з бюджету в установленому порядку.

Відповідь: Так.
Відповідно до пп.6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року ( далі – Закон № 889) податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата ( інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.( у 2009 році – 940 грн.)

Згідно п.(а) пп. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Закону № 889, платник податків має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми, якщо він являється самотньою матір’ю або самотнім батьком ( опікуном, піклувальником) – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.

Відповідь: Відповідно до абз. 1 пп. 6.3.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV зі змінами та доповненнями ( далі-Закон № 889) платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом.

Згідно із абз. 5 пп. 6.3.2 Закону № 889, податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності пп. 6.3.2, без подання заяви про застосування пільги.

Згідно з пп. «е» пп. 6.3.3 Закону № 889 податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Відповідно до абз. 1 пп. 6.3.4 Закону якщо платник податку при отриманні доходів, визначених у пп. 6.3.3 Закону (у тому числі від підприємницької діяльності), подає таку заяву іншому працедавцю, внаслідок чого податкова соціальна пільга фактично застосовується також при отриманні інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця, то такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, у якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, у якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється.

Згідно з абз. 2 пп. 6.3.4 Закону платник податку (фізична особа) може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подає заяву про відмову від такої пільги всім працедавцям із зазначенням місяця, в якому мало місце таке порушення, на підставі чого окремий працедавець розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку.

При цьому згідно з пп. 6.3.5 Закону працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку (фізичною особою) вимог пп. 6.3.1 Закону, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов'язаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.

Таким чином, бухгалтер не несе відповідальності в даному питанні, а з приватного підприємця утримується штраф в розмірі визначеного п. 6.3.4 Закону № 889

Відповідь: Згідно з п. 1.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV (зі змінами та доповненнями) податковий кредит – це сума (вартість) витрат, понесених платником податку – резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, в тому числі у зв'язку з компенсацією вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення (чоловік, дружина, діти).

При цьому Законом № 889-IV установлено обмеження щодо неперевищення сум нарахованого платником податку податкового кредиту понад суму загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом року як заробітна плата. Згідно із визначенням, наведеним у пунктах 1.1 та 1.3 ст. 1 Закону № 889-IV, заробітна плата – це доходи, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Відносини трудового найму регулюються трудовим законодавством, зокрема Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. (зі змінами та доповненнями, за текстом - КЗпП). При укладанні трудового договору з працівником працедавець видає наказ про зарахування його на роботу (у штат підприємства), на підставі якого робиться відмітка у трудовій книжці такого працівника про прийняття його на роботу на відповідну посаду.

Таким чином, якщо студент у звітному 2008 р. навчався та працював і отримував заробітну плату (у розумінні цього Закону), а також до податкового органу у 2008 р. на нього надходила інформація за ф. № 1ДФ (ознака доходу 1), то він за наслідками 2008 р. є платником податку з доходів фізичних осіб і право на звернення за податковим кредитом, за умови додержання ним вимог п. 5.3 ст. 5 Закону № 889-IV, має він, а не члени його сім'ї першого ступеня споріднення (в тому числі батьки).

Однак може бути, що студент протягом звітного року одержував доходи від виконання договорів цивільно-правового характеру (разового договору, договору-підряду тощо), які не є трудовими договорами, то в такому випадку члени його сім'ї першого ступеня споріднення мають право на податковий кредит щодо сум, сплачених за навчання такого студента.

Для підтвердження факту, що доходи дитини, одержані від роботи у 2008 р. у шкільному таборі, не є заробітною платою, необхідно звернутися до бухгалтерії школи.

Відповідь: Відповідно до пп. 11.1.1 п. 11.1 та пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (зі змінами та доповненнями) дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, садового будинку або їх частин (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), не оподатковується, якщо загальна площа такого житлового будинку, садового будинку або їх частин не перевищує 100 м2.

У разі якщо площа саме такого житлового будинку, садового будинку або їх частин перевищує 100 м2, то частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення, підлягає оподаткуванню за ставкою в розмірі 1 % вартості такого об'єкта нерухомого майна.

Згідно зі ст. 381 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (зі змінами та доповненнями, за текстом – Цивільний кодекс) садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з наведених норм Закону № 889-IV та Цивільного кодексу, для цілей оподаткування житловий або садовий будинок разом із земельною ділянкою (її загальною площею), на якій він розташований, вважається одним об'єктом продажу (садибою).

До доходу, одержаного від такого продажу, слід застосовувати норми пп. 11.1.1 п. 11.1 та пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 889-IV незалежно від кількості договорів (два чи один), якими оформлено (нотаріально засвідчено) купівлю-продаж такого будинку із земельною ділянкою.

У конкретному випадку підлягає оподаткуванню за ставкою 1 % вартість 40 м2 площі житлового будинку та вартість усієї (0,20 га) земельної ділянки.

Відповідь: Порядок сплати ( перерахування ) податку до бюджету передбачено ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV. Так: податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

Пунктом 3 ст. 64 Бюджетного кодексу України встановлено, що податок з доходів фізичних осіб юридична особа ( працедавець ) зараховує до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням та місцезнаходженням її підрозділів, уповноважених підрозділів в обсягах податку, нарахованого працівникам цих підрозділів.

Таким чином, податок з доходів такої фізичної особи підприємству необхідно перераховувати до місцевого бюджету за своїм місцезнаходженням, а не за місцем проживання співробітника.

Відповідь: Відповідно пп. 4.3.26 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV зі змінами та доповненнями ( далі - Закон № 889) до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (не відображається в його річній податковій декларації) сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад'юнкту, але не вище суми місячного мінімального прожиткового рівня для працездатної особи, встановленої на початок звітного року, помноженої на 1,4. Сума перевищення, за її наявності, підлягає кінцевому оподаткуванню при її виплаті за ставкою 15 % (п. 7.1 ст. 7 Закону № 889-IV).

Студенти (крім тих, які отримують стипендії з бюджету) мають право на податкову соціальну пільгу на доходи, одержані з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, якщо такий дохід не перевищує вищезазначеного розміру. Податкова соціальна пільга не надається, якщо дохід, одержаний від одного працедавця у вигляді заробітної плати, перевищує цей розмір.

Учням, студентам, аспірантам, ординаторам, ад'юнктам податкова соціальна пільга надається у розмірі, що дорівнює 150 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на початок звітного року, у розрахунку на місяць (пп. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Закону № 889-IV).

Якщо слухачі, аспіранти, докторанти одержують стипендії, які звільняються від оподаткування відповідно до пп. 4.3.26 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889-IV, податкова соціальна пільга не застосовується до інших доходів з бюджету, в тому числі у вигляді заробітної плати (пп. «б» пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону № 889-IV).

Відповідь: Відповідно до ст. 115 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року (зі змінами та доповненнями, далі – КЗпП) та ст. 21 Закону «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (зі змінами та доповненнями) відпускні повинні бути виплачені працівнику перед відпусткою як мінімум за три дні незалежно від того, чи є вона перехідною.

Відпускні виплати, нараховані за невідпрацьований час, прирівнюються до додаткової заробітної плати (пп. 2.2.12 п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5 (зареєстровано в Мін'юсті України 27.01.2004 р. за № 114/8713, далі – Інструкція № 5)), тому вони обкладаються податком з доходів фізичних осіб у складі заробітної плати, з них утримуються і на них нараховуються всі внески до соціальних фондів, включаючи Пенсійний фонд.

Згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV (зі змінами та доповненнями, далі – Закон № 889-IV) ставка податку становить 15 % від об'єкта оподаткування. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок.

Відповідно до ст. 6 Закону № 889-IV платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного із джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги в розмірах 50, 150 та 200 % залежно від наявних у платника податку підстав для застосування цієї пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Підпунктом 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону № 889-IV визначено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн.

Станом на 1 січня 2009 р. величина прожиткового мінімуму на одну працездатну особу становить 669 грн. Отже, граничний розмір доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, дорівнює 940 грн. (669 х 1,4 = 936,6 = 940 грн.).

Тобто якщо працівник отримав дохід, який не перевищує 940 грн. з урахуванням відпускних, він має право на податкову соціальну пільгу.

Відповідь: Відповідно до пп.6.3.2. п. 6.3. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV зі змінами та доповненнями, податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

Відповідь: Відповідно пп.4.2.3. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV із змінами і доповненнями, далі ( Закон № 889), до складу загального місячного оподатковуваного доходу, що включається до загального річного оподатковуваного доходу враховується сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 14 цього Закону.

Згідно п. 14.1. ст. 14 кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку ( за наявності договору дарування), оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.

Відповідно пп.13.2.1. п.13.2. ст. 13 при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення (членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти, інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення), оподаткування здійснюється за нульовою ставкою податку до будь-якого об'єкта спадщини.

При отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, - за ставкою податку, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону, до будь-якого об'єкта спадщини, тобто 5 % від об’єкта оподаткування.

Відповідь: Згідно із Законом України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" якщо платник податку працював за місцем отримання основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності Законом (01.01.2004 р.), то податкова соціальна пільга (100 %) застосовується до його заробітної плати без подання заяви. Якщо ж платник податку працевлаштовується (змінює місце роботи) після 01.01.2004 р., то податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з податкового місяця, у якому працедавець одержав заяву платника податку про застосування пільги, та припиняється її застосування з місяця, в якому платник подав заяву про припинення застосування цієї пільги або звільнився.

Залежно від категорій платників Законом установлено податкові соціальні пільги у підвищених розмірах. Для отримання такої пільги платник податку обов'язково має подати до бухгалтерії працедавця заяву та документи, що підтверджують його право на цю пільгу. Порядок надання таких документів і їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. № 2035 (зі змінами та доповненнями).

Платник податку, який має троє чи більше дітей віком до 18 років, у розрахунку на кожну таку дитину для одержання пільги подає:

- копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує визнання (встановлення) батьківства, чи документи, які підтверджують наявність і вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа – платник податку постійно проживала до прибуття в Україну;
- копію рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник).

Подання інших документів Порядком не передбачено.

Щодо документів, які платник податку має подати працедавцю для того, щоб податкова соціальна пільга застосовувалася до його підвищеного доходу кратно кількості дітей, то такий платник має зазначити це у заяві працедавцю. Водночас у заяві має бути зазначено, що чоловік (дружина) такого платника податку при одержанні податкової соціальної пільги за місцем своєї роботи не користується правом на збільшення розміру доходу кратно кількості дітей.

Відповідь: Що стосується оподаткування доходів, одержаних від продажу цінних паперів то його оподаткування регулюється п. 9.6 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб", відповідно до якого до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається, позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками звітного податкового року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума всіх інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з документально підтвердженої суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.

Не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу дохід, отриманий платником податку протягом зазначеного року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує у 2009 р. 940 грн. (суму, визначену у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону).

Платник податку, який протягом звітного податкового року мав доходи (прибутки, збитки) від операцій з інвестиційними активами (цінними паперами), повинен до 1 квітня року, наступного за звітним, подати до податкового органу за місцем проживання річну податкову декларацію та сплатити 15 % податку з суми одержаного інвестиційного прибутку.

При цьому, не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів, одержаних ним (платником податку) у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону.

Відповідь: Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав регулюється статтею 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889–IV(далі–Закон № 889) згідно із якою порядок оподаткування спадщини та ставки її оподаткування залежать від об’єкта спадщини та ступеня споріднення спадкодавця та спадкоємця. Згідно пп. 1.20.4 п. 1.1 ст. 1 Закону № 889, членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Відповідно до пп. 13.2.1 п. 13.1 ст. 13 Закону № 889, при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, - об’єкт спадщини оподатковується за нульовою ставкою податку. Всі інші спадкоємці сплачують податок за ставкою 5% відповідно до п. 7.2 ст. 7 Закону № 889, до будь-якого об’єкта спадщини. Отже, вартість майна отримана у спадок за заповітом людиною, яка не була родичем померлого або членом його сім’ї оподатковується за ставкою 5%.

Відповідь: Відповідно до Закону України «Про інформацію» кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто.

Тому, Ви маєте можливість отримати інформацію про свої доходи в податковому органі, зокрема, за минулий рік та за I квартал поточного року.

Відповідь: Оподаткування заробітної плати зовнішніх сумісників нічим не відрізняється від оподаткування заробітної плати основних працівників.

При внутрішньому сумісництві податком з доходів фізичних осіб оподатковується сукупний дохід працівника (оплата за основним місцем роботи плюс оплата за сумісництво), отриманий від одного працедавця. Відповідно до п 6.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при дотриманні умов, установлених пп. 6.5.1 зазначеного Закону, платник податків має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги. Платник податку самостійно обирає місце застосування податкової соціальної пільги, підставою для якої є подана працедавцю заява за встановленою формою.

Відповідь: Згідно з Господарським кодексом України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Таким чином, підприємницькою діяльністю в Україні без створення юридичної особи мають право займатися громадяни України та громадяни інших держав, не обмежені законом у правоздатності та дієздатності та за умови державної реєстрації.

Державна реєстрація фізичних осіб – підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцем проживання фізичної особи – підприємця.

Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Для проведення державної реєстрації фізична особа повинна мати ідентифікаційний номер.

Відповідь: Пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 22.05.2003 N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що доходом фізичних осіб є будь-який дохід з джерел на території України, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності, в тому числі дохід у вигляді додаткового блага.

Так, "додаткові блага" - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Тобто дохід, отриманий платником податку від його працедавця у вигляді ремонту автомобіля згідно з підпунктом 4.2.9 "е" статті 4 Закону N 889 є додатковим благом і відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону включається до складу загального оподатковуваного доходу того місяця, коли такий ремонт закінчився.

У разі якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Відповідно до статті 720 Цивільного кодексу України сторонами у договорі дарування можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (податкові агенти).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих платником податку у вигляді подарунків, регламентується статтею 14 Закону N 889, згідно з якою кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами для оподаткування спадщини, встановленими статтею 13 Закону N 889.

Відповідно до положень статті 13 Закону N 889 вартість об'єктів спадщини підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за ставками 0 %, 5 % та 15 % залежно від конкретних умов та залежно від ступеня споріднення спадкодавця та спадкоємця.

Разом з цим, згідно із статті 1216 Кодексу, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи - спадкодавця до інших осіб - спадкоємців, в тому числі до фізичних осіб.

Враховуючи наведене, положення статті 13 Закону N 889 можуть бути поширені лише на доходи, отримані платником податку у вигляді подарунків від дарувальників - фізичних осіб.

У разі отримання фізичною особою подарунків від юридичних осіб, то вартість таких подарунків є доходом фізичної особи і підлягатиме оподаткуванню відповідно до положень Закону на загальних підставах – 15 відсотків.

У випадку надання платнику податку юридичною особою - податковим агентом доходу фізичній особі - орендодавцю у вигляді здійснення ремонту орендованого автомобіля, то відповідно до пункту 1.1 статті 1 та підпункту 4.2.9 "е" статті 4 Закону N 889 такий дохід є додатковим благом і вартість такого ремонту підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб у складі загального оподатковуваного доходу місяця, в якому було завершено ремонт, за ставкою 15 відсотків.

Відповідь: Згідно з підпунктом 5.3.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889 одним із видів витрат, які можна включити до складу податкового кредиту, є частина суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку. Така частина суми розраховується за правилами, визначеними статтею 10 Закону № 889.

Пунктом 10.5 статті 10 Закону № 889 установлено обмеження, згідно з яким право на включення до складу податкового кредиту суми, розрахованої згідно з пунктом 10.2 зазначеного Закону, надається платнику податку не частіше одного разу на 10 календарних років починаючи з року, в якому об'єкт житлової іпотеки придбається або починає будуватися.

Водночас повідомляємо, Ви маєте можливість отримати безоплатні послуги з роз’яснення податкового законодавства за телефоном 8-800-501-00-70 (Інформаційно-довідковий департамент ДПА України).

Відповідь: Відповідно до статті 6 Закону України від 22 травня 2003 року N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата виключно за одним місцем його нарахування (виплати), якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового періоду одночасно доходи, перелічені у підпункті 6.3.3 статті 6 Закону. До цього переліку (частина "е") відносяться доходи суб'єктів підприємницької діяльності, одержувані ними від здійснення такої діяльності. При цьому не має значення фактичний результат діяльності підприємця за відповідний податковий період (прибутки чи збитки), чи взагалі відсутність діяльності.

Податкова соціальна пільга не застосовується також до доходів самозайнятої особи, одержаних безпосередньо від здійснення підприємницької діяльності.

Що стосується працівників- приватних підприємців, до заробітної плати яких була застосована податкова соціальна пільга, то працедавець згідно з підпунктом 6.3.4 розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а при недостатності суми такої виплати - за рахунок наступних виплат. Якщо з будь-яких підстав сума недоплати та штрафу не була утримана за рахунок доходу платника податку до спливу граничного строку, встановленого законом для подання річної декларації з цього податку, то сума такої недоплати і штрафу стягується податковим органом у порядку, визначеному законом.

Відповідь: Порядок оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю за загальною системою оподаткування визначено в розділі IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", із змінами та доповненнями, та Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.93 р. N 12, та зареєстрованої в Мін'юсті України 09.06.93 р. за N 64.

Подання декларації про доходи підприємцями СГД - фізичними особами передбачено п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", згідно з яким громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, подають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом.

Тобто в разі коли СГД - фізична особа не здійснює діяльність, вона не звільняється від обов'язку подання декларації за звітний період (квартал, рік).

Відповідно до пункту 4.14 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) з моменту взяття на облік фізична особа – платник податків вважається таким, що перебуває на загальній системі оподаткування, якщо ним не обрано інший спосіб оподаткування відповідно до законодавства.

В такому випадку, суб'єкту господарської діяльності – фізичній особі необхідно надати до податкового органу за місцем реєстрації декларацію про доходи за підсумками 1 кварталу 2008 року (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу). Останній день подання звітності був 12 травня.

Протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 відсотків річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, - 25 відсотків суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік.

Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податку податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали.

Водночас повідомляємо, Ви маєте можливість отримати безоплатні послуги з роз’яснення податкового законодавства за телефоном 8-800-501-00-70 (Інформаційно-довідковий департамент ДПА України).

Відповідь: Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується Законом України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб", яким визначені об'єкти оподаткування та платники податку. Визначення загального місячного оподатковуваного доходу з метою обчислення об'єкта оподаткування, утримання і сплати (перерахування) ПДФО здійснюється з урахуванням положень ст. 4 Закону.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Визначення поняття "заробітна плата" наведено у пунктах 1.1 та 1.3 "д" статті 1 Закону N 889. Згідно положень цих підпунктів, "заробітна плата" - це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом. Крім того, для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

З 2007 року ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 статті 7 Закону № 889.

Зазначеним вище Законом регулюється також питання щодо права платника податку з доходів фізичних осіб на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати на суму податкової соціальної пільги.

Механізм реалізації на практиці цього права громадянина визначений у Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. N 2035, та наказі ДПАУ від 30.09.2003 р. N 461 "Про затвердження форми заяв та повідомлень з питань отримання (застосування) податкової соціальної пільги, а також порядку інформування платників податку".

Відповідно до ст. 6 Закону податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата виключно за одним місцем його нарахування (виплати), якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (у 2008р. - 890 грн.).

Водночас повідомляємо, що на веб-сайті ДПА в Сумській області створено банер «Про податок з доходів фізичних осіб», у якому вміщено Закон № 889.

Також Ви маєте можливість отримати безоплатні послуги з роз’яснення податкового законодавства за телефоном 8-800-501-00-70 (Інформаційно-довідковий департамент ДПА України).

Відповідь: Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід платника податку - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 4.3.20 пункту 4.3 статті 4 Закону N 889 встановлено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (не підлягає відображенню в його річній податковій декларації) сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи, тобто не вище суми, яка дорівнює сумі прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (у 2007 р. - 740 грн.).

Якщо така наймана особа припиняє трудові відносини з таким працедавцем впродовж такого навчання або до закінчення другого календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, то сума, сплачена у компенсацію вартості такого навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такій найманій особі протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку.

Таким чином, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу працівника, який на підставі трудового договору працює на підприємстві, не включається сума, сплачена у 2007 році підприємством, на користь вищого навчального закладу у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки свого штатного працівника за профілем діяльності, в розмірі 740 грн. у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такого працівника. У разі сплати сум, що перевищують розмір, визначений Законом N 889, перевищення оподатковується за ставкою встановленою пунктом 7.1 статті 7 Закону N 889, тобто в 2007 році - 15 %.

Відповідь: Оподаткування доходів, одержаних громадянами від операцій з цінними паперами, регулюється пунктом 9.6 статті 9 Законом України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб".

Платник податку, який отримав доход від операцій з цінними паперами, повинен вести облік таких доходів самостійно, окремо від інших доходів за формою, встановленою Державною податковою адміністрацією України.

Податок нараховується на різницю між доходом, отриманим від продажу акцій, та витратами, понесеними у зв'язку з придбанням зазначених акцій.

У Вашому випадку акції успадковані, отже з метою оподаткування вважаються придбаними за нульовою вартістю. Тому податок нараховується на всю суму доходу, отриманого від продажу акцій.

У випадку, коли отриманий доход не перевищує розміру місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (у нинішньому році це становить 740 грн.), то така сума не включається до сукупного оподатковуваного доходу платника.

Тобто, оподаткуванню підлягають лише операції з продажу акцій, доход від яких перевищував зазначений рівень.

Позитивне значення загального фінансового результату операцій з продажу акцій за наслідками звітного року оподатковується у складі загального річного доходу платника податку. Такий платник зобов'язаний подати декларацію про доходи за наслідками звітного року до податкової інспекції за місцем проживання.

Відповідь: Відповідно до підпункту 4.3.1 статті 4 Закону України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються (тобто не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума державної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Враховуючи зазначене, якщо міська рада на виконання наданих їй Законом України від 21.05.97р. N 280 «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень затверджує програму соціально-економічного розвитку чи цільову програму з питань діяльності місцевого самоврядування, в якій передбачено надання допомоги соціально незахищеним верствам населення за рахунок коштів місцевого бюджету (з конкретним визначанням її напрямів, умов надання та кошторисом), то така допомога не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на підставі підпункту 4.3.1 статті 4 Закону № 889.

Відповідь: Відповідно до статті 6 Закону України від 22.05.2003р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата виключно за одним місцем його нарахування (виплати), якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. З урахуванням того, що на 2007 рік прожитковий мінімум було встановлено у розмірі 525 гривень, сума доходу (заробітної плати) що дає право на одержання податкової соціальної пільги становить 740 гривень.

Водночас у пп. «е» 6.3.3 п.6.3 ст.6 Закону України від 22.05.2003р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» зазначено, що податкову соціальну пільгу не можна застосовувати до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно доходи, від підприємницької та іншої незалежної діяльності. При цьому не має значення фактичний результат діяльності підприємця – прибутки чи збитки, чи взагалі відсутність діяльності.

Тобто, якщо фізична особа, зареєстрована суб’єктом підприємницької діяльності, працює як наймана особа з одержанням заробітної плати, то вона не має права на застосування до цієї заробітної плати податкової соціальної пільги.

Відповідь: Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" установлено, що доходи, одержані фізичними особами від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону у розмірі 15 відсотків.

Зазначені доходи кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок. Податковим агентом платника податку - орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. У даному випадку це фермерське господарство.

Об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.

Отже, у разі виплати орендарем доходу - орендної плати фізичній особі від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю, орендар як податковий агент зобов'язаний нарахувати, утримати, перерахувати податок до бюджету і повідомити податковий орган про виплачені суми доходу і утриманий податок за ф. N 1ДФ.

Що стосується пільг з оподаткування, то Законом передбачено їх надання у вигляді податкової соціальної пільги. Згідно із статтею 6 Закону податкова соціальна пільга застосовується лише до нарахованого на користь платника податку місячного доходу у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). До доходів, відмінних від заробітної плати, застосування податкової соціальної пільги Законом не передбачено. Орендна плата ніякого відношення до заробітної плати не має. Тому при утриманні податку з орендної плати податкову соціальну пільгу не враховують.

Поряд з цим повідомляємо, що згідно з Законом ( стаття 22) у разі, якщо норми інших законів чи законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону, інші не податкові Закони, в т. ч. і Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" повинні бути приведені у відповідність до Закону у частині оподаткування і звільнення від сплати податку.

Відповідь: Працівник на підприємстві може працювати за трудовим договором, або виконувати роботу за цивільно-правовою угодою.

Спеціальним законодавством, яке регулює трудові відносини, є Кодекс законів про працю України (КЗпП).

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір – це угода між громадянином і організацією (підприємством тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Основною ознакою, що відрізняє відносини за цивільно-правовими договорами від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Громадянин за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

В своєму запиті, Ви не зазначили які саме укладаються договори на підприємстві. Тому, за наявності ознак, притаманним саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Поряд з основним трудовим договором працівник може укладати трудові договори на роботу за сумісництвом. Так, згідно зі статтею 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору на одному чи водночас на декількох підприємствах, в установах та організаціях.

З погляду трудового законодавства сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від роботи час на тому ж чи іншому підприємстві.

Щодо питання оподаткування, то відповідно до п. 3.5 статті 3 Закону України від 22.05.2003 № 889 “Про податок з доходів фізичних осіб” при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок найманої особи.

Підпунктом “д” п. 1.3 статті 1 зазначеного Закону доходи у вигляді заробітної плати – це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця.

Для цілей Закону № 889 під терміном “заробітна плата” розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку в зв’язку з відносинами трудового найму згідно з Законом (п. 1.1 статті 1 Закону).

Отже, положення п. 3.5 статті 3 зазначеного Закону можуть бути застосовані виключно до доходів, одержаних у вигляді заробітної плати.

Відповідно до п. 6.1 статті 6 Закону № 889 при дотриманні умов, установлених пп. 6.5.1 зазначеного Закону, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподаткованого доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Доходи фізичних осіб, одержувані за договорами цивільно-правового характеру, повинні оподатковуватися при їх нарахуванні за ставкою п. 7.1 статті 7 Закону – 15 % без виключення з нарахованої суми перед оподаткуванням передбачених п. 3.5 статті 3 Закону відрахувань до соціальних фондів та податкової соціальної пільги.

Оподаткування заробітної плати, одержаної як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом від одного працедавця, провадиться в загальній сумі за ставкою 15 %. Об’єкт оподаткування при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати сумісника визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму відрахувань до соціальних фондів та податкової соціальної пільги.

Відповідь: Оподаткування доходів нерезидентів регламентується п. 9.11 ст. 9 Закону № 889 від 22.05.03 «Про податок з доходів фізичних осіб» згідно з яким доходи із джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону. Цю саму норму повторено в п. 11.3 ст. 11 Закону № 889, відповідно до якого доходи від операцій з продажу об'єктів нерухомого майна, здійснюваних фізичними особами – нерезидентами, оподатковуються згідно з порядком оподаткування таких доходів, визначеним для резидентів.

Закон № 889 також розмежовує поняття «порядок» та «ставки», оскільки ставки оподаткування встановлено окремою спеціальною ст. 7 Закону № 889-IV, а загальний порядок оподаткування доходів – ст. 8 цього Закону (порядок оподаткування окремих доходів встановлено окремими статтями), і тому поняття «порядок оподаткування» і «ставки оподаткування» не є тотожними.

Застосування до доходів нерезидентів, зокрема одержаних від продажу нерухомості в Україні, ставки 30 % є дотриманням норм міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування.

При цьому ст. 11 Закону № 889-IV також встановлює загальне правило оподаткування операцій з продажу нерухомості, згідно з яким при продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку одержаний від такого продажу дохід не оподатковується, якщо загальна площа такого житлового об'єкта не перевищує 100 м2. Тобто ця норма Закону № 889 є загальною і застосовується до доходів усіх платників податку (як резидентів, так і нерезидентів).

Таким чином, якщо нерезидент продає в Україні житлову нерухомість загальною площею до 100 м2, то він не повинен сплачувати податок з одержаного від такого продажу доходу.

Водночас у разі перевищення площі проданого житла понад 100 м2 нерезидент повинен сплатити 30 % з частини доходу, пропорційної перевищенню площі. Другий та кожний наступний продаж протягом звітного року житлової нерухомості, а також продаж іншої нерухомості (у тому числі землі) також має оподатковуватися у нерезидента за ставкою 30 %.

Застосування спеціально встановленої для оподаткування доходів нерезидентів п. 7.3 ст. 7 Закону № 889-IV ставки (подвійна ставка податку до встановленої у п. 7.1 ст. 7 цього Закону: у 2007 р. – 30 %) є особливою нормою цього Закону щодо доходів нерезидентів, як це й передбачено п. 9.11 ст. 9 Закону № 889.

Враховуючи наведене, доходи нерезидентів, одержані від продажу нерухомості в Україні (як від резидентів, так і від нерезидентів), мають оподатковуватися за спеціально встановленою для оподаткування інших (крім заробітної плати, процентів, дивідендів, роялті) доходів нерезидентів ставкою – 30 %.

Відповідь: Звичайно, кожен, хто укладає будь-яку угоду, прораховує, чи вигідно її укладати та підраховує свої доходи та витрати у зв’язку з її укладанням. Крім того, Законом України від 22.05.2003 р. № 889-IV “Про податок з доходів фізичних осіб” (зі змінами та доповненнями) встановлено простий і доступний для всіх порядок розрахунку податку з доходів, одержаних від продажу нерухомості. Отже, продавець нерухомості перед оформленням у нотаріуса цієї угоди повинен знати як суму одержуваного доходу, так і суму податку, яку йому слід сплатити до бюджету. Продавець сплачує через установи банків суму податку до бюджету перед нотаріальним посвідченням угоди. Нотаріус лише перевіряє факт уплати податку згідно з відповідним платіжним документом, який йому надає платник податку, і повідомляє про це податковий орган.