Відповідь: Згідно з нормами Закону про податок на прибуток сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною або фізичною особою, що залишилася не стягнутою після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою (пп. 1.22.1). Безповоротна фінансова допомога відображається у складі валових доходів з урахуванням ПДВ.

Відповідь: Згідно з нормами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті.

Водночас у пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95 р. за № 168/704), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.95 р. № 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996 р. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Пунктом 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у даному випадку – товарно-транспортної накладної, платник податку не має підстав віднести такі витрати до складу валових витрат.

Відповідь: Відповідно до абз. 3 пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334 (зі змінами та доповненнями) до складу валових витрат відносяться витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років.

Враховуючи зазначене, витрати за навчання працівника, який працює за сумісництвом, майбутня професія якого відповідає профілю діяльності підприємства, включаються до складу валових витрат підприємства у розмірі до 3 % від фонду оплати праці звітного періоду.

Відповідь: У 1990 р. підприємство перерахувало будівельній організації 1000 тис. крб. у рахунок пайового внеску на будівництво багатоквартирного житлового будинку. Будівельною організацією у 1991 р. було витрачено кошти на суму 751 тис. крб. Дебіторська заборгованість за пайовим внеском у бухгалтерському обліку не збереглася і у липні 2005 р. підприємства поновили документи (підписано договір), які підтверджують обов'язки сторін з цього питання. Як підтвердження договірних розрахунків у червні 2008 р. складено протокол, в якому зазначено, що пайовий внесок у сумі 7 грн. 50 коп. внесено повністю, і в бухгалтерському обліку згідно з актом інвентаризації відновлено дебіторську заборгованість будівельної організації.

У 2008 р. згідно з актом приймання-передачі підприємство отримало від будівельної організації дві квартири в рахунок погашення зобов'язань, визначених договором 2005 р. В акті зазначено лише кількість квадратних метрів. Правоустановчих документів, що визначають право власності на цю нерухомість, підприємство не має, рішення щодо подальшого використання не прийнято.

У даному випадку валові витрати у підприємства на сплачену будівельній організації суму пайового внеску на будівництво багатоповерхового житлового будинку не виникають, оскільки термін позовної давності (ст. 257 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (зі змінами та доповненнями)) за дебіторською заборгованістю щодо зазначеного внеску минув.

Одержані за актом приймання-передачі квартири підпадають під визначення безоплатно наданих товарів (робіт, послуг), які наведено у п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненями), далі – Закон № 334.

Згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334 вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, включається до складу валового доходу такого платника.

Отже, валовий дохід підприємства збільшується на визначену з урахуванням звичайних цін вартість квартир, одержаних у рахунок погашення дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, а валові витрати залишаються без змін.

Відповідь: Згідно абзацу г) пп. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334 зі змінами та доповненнями неприбутковими установами і організаціями є: інші, ніж визначені у абзаці "б" цього підпункту, юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів.

Оскільки діяльність неприбуткових установ не передбачає одержання прибутку, то здійснювати діяльність направлену на одержання доходу (прибутку) неприбуткова установа чи організація не може.

Види діяльності, які може здійснювати неприбуткова установа чи організація чітко прописані у Статуті ( Положенні ) такої установи чи організації.

Відповідь: Згідно пп. 5.4.6. п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334 до валових витрат включаються: будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Відповідь: Згідно з підпунктом 4.1.1 статті 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334 ( зі змінами та доповненнями) до валового доходу включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом згідно із законом).

Відповідно до підпункту 11.3.1 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валового доходу вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Оскільки згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону № 334 об'єктом оподаткування є прибуток, то витрати, понесені платником податку у зв'язку з одержанням доходу, мають бути включені до складу валових витрат у тому самому податковому періоді, в якому одержано кошти та збільшено суму валового доходу на відповідну суму за умови їх документального підтвердження.

Таким чином, при збільшенні валового доходу на суму коштів, одержану за послуги, що надані до переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну, підприємство має право включити витрати, пов'язані з отриманням цих коштів, до складу валових витрат.

Відповідь: Благодійні фонди та благодійні організації, створені у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, включаються до Реєстру неприбуткових організацій та установ згідно з абзацом «б» пп. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334.

Підпунктом 7.11.3 зазначеної статті визначено доходи вищевказаних неприбуткових організацій, які звільняються від оподаткування:
- коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;
- пасивних доходів;
- коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям, від проведення їх основної діяльності, з урахуванням положень підпункту 7.11.11 цієї статті;
- дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.

У разі коли благодійний фонд отримує дохід з інших джерел, він зобов'язаний сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних з отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів (абзац другий пп. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334).

Відповідь: Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у податковому обліку в разі продажу основних виробничих фондів, на які нараховується амортизація, до складу валового доходу включається прибуток від їх продажу, обчислений відповідно до вимог статті 8 Закону про прибуток. У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду (пп.8.4.4 зазначеного Закону).

Згідно з пп. 3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Поставкою товарів Закон про ПДВ, зокрема, називає операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу.

При продажу автомобіля за будь-якою договірною ціною необхідно порівнювати договірну ціну з його звичайною ціною. Якщо звичайна ціна на автомобіль перевищує договірну ціну на 20% і більше, то податкові зобов'язання з ПДВ нараховуються виходячи зі звичайної ціни автомобіля.